Звернення громадян

Підтримайте нас фінансово

Гаряча лінія: Телефонуйте з 9:00 до 20:00
+38 (097) 298 29 90

Держава Ізраїль проти християн

«Традиція і порядок»

консервативний рух

«Традиція і порядок»

дата

переглядів

141

15 травня американський дипломатичний корпус та ізраїльський уряд вшановували другу річницю відкриття посольства США в Єрусалимі. Як відомо, світська влада держави Ізраїль запланувала перенести столицю з Тель-Авів до Єрусалиму та закликає світових лідерів до визнання, що здійняло хвилю дипломатичних реакцій. Про підтримку цього рішення не забарився відзвітувати Дональд Трамп ще в 2017 році, а вже в травні 2018 посольство США почало діяти в Єрусалимі. На церемонію відкриття прибула делегація з донькою Трампа - Іванкою та її чоловіком Джаредом Кушнером. Під час виступу на заході прем'єр міністр Ізраїлю Нетаньягу відзначив, що відкривається не просто посольство, а посольство "наймогутнішої нації на землі".

Єрусалим - особливе місто на перехресті трьох світових релігій однієї авраамічної традиції, що стало серцевиною арабо-ізраїльського конфлікту, найбільш жаданою метою однієї та іншої сторони. Взяти Єрусалим, у свій час, мали за мету також християни Європи, проте це вже інша історія, яку можна хіба що замріяно згадувати, ностальгуючи наодинці. Але навіть сьогодні, нам варто згадати про святині та місця для паломництва на території сучасної держави Ізраїль і проаналізувати становище християн на землях Палестини. І якщо коротко: положення доволі кепське.

Християнська церква від перших днів свого існування перебуває під гоніннями, які дарують нам взірцевих мучеників, що приймали на себе смерть, або ув'язнення. У сучасності переслідування християн тривають. Ми можемо бути свідками подібних злочинів, як на Близькому Сході та в азійських країнах, так і в Європі та Америці. Починаючи з інституціонального тиску на церкви до катувань та вбивств за сповідування віри Христової - це все відбувається в нашу добу, коли здавалося б "прогресивний" світ тільки й говорить про толерантність та свободу віросповідання. Говорить, проте замовчує злочини проти християн.

У сучасному Ізраїлі світська влада вдало експлуатує релігійну площину задля втілення своїх політичних інтересів. Враховуючи, що країна перебуває в надзвичайній суспільній напрузі між громадами, коли місто буквально ділиться між різними іудейськими спільнотами та мусульманськими кварталами, то політика загравання з релігією часто закінчується сутичками таспалахами протестів. Попри те, що Ізраїль зазвичай вважається суб'єктом виключно іудейським, далеко не всі іудеї погодяться з таким визначенням держави. Більше того - не всі іудеї визнають державу Ізраїль взагалі, як наприклад деякі ортодоксальні спільноти та іудейські анти-сіоністські рухи. На вулицях систематично відбуваються протести ортодоксів, які місцевій владі доводиться розганяти силовими методами та водометами. Подібні дії по відношенню до власних братів по крові підтримує інша частина іудейського населення, яке вважається більш "поміркованим", та сіоністами. Проте найбільшою загрозою для єврейського населення залишаються мусульмани, ті що живуть на територіях Палестинської автономії, адже невпинно точиться війна, але також ті, хто живе посеред євреїв. Відповідно, політичній еліті доводиться постійно маневрувати, аби заручитись підтримкою релігійних діячів та пом'якшити конфлікти, коли це потрібно, або в інший час - загострити сутички та спровокувати нову хвилю конфронтацій. Посеред цього всього якось загубилась ще одна розрізнена релігійна група - християни.

Християн в Ізраїлі небагато, вважається, що лише близько 2% населення є християнами. В Єрусалимі - менше 1%. Але при цьому в Палестині майже 10% арабів сповідують християнство. Перш ніж почати перераховувати методи утиску спільнот, варто справедливо визнати: християни не хочуть жити в Ізраїлі та часто самовільно залишають країну. Згідно християнських вірувань, ми не прив'язані до Святої Землі, або якоїсь окремої святині, або гори Сіон, або будь-якої іншої гори - наш Єрусалим, як відомо, на Небесах. А Ізраїль для християн - це всі вірні Христа, а не тимчасове державне формування під сіоністською егідою. Але це не значить, що найбільша за численністю релігія має відректись від ізраїльських земель.

Від Віфлеєму до Єрусалиму простягнувся земний шлях Господнього втілення. Тільки от зараз Віфлеєм - мусульманське місто під контролем Палестинської адміністрації, а Єрусалим, як ми вже згадували - пульсуюче серце арабо-ізраїльського конфлікту та політичних протистоянь світових гегемонів. Від цього існує чимало проблем та перетинів для вільного пересування християнських паломників - додаткові блок-пости та можливі заборони.

Наприклад, минулого Різдва ізраїльський уряд заборонив православним християнам з Сектору Газа дістатись до святині у Віфлеєм. Місто, в якому народився Христос закований у блокаду, оточений високою стіною та вервицею нових єврейських поселень, які також огороджені стінами. Кожного року близько півтора мільйона паломників прибуває до Храму Різдва Христового, що був зведений у 4 столітті. Зараз в ньому закінчуються реставраційні роботи. Грошові витрати на ремонт в розмірі 17 мільйонів доларів були поділені майже навпіл між Палестинською адміністрацією та християнськими конфесіями, які постійно дебатують щодо влади над храмом. Звичайно, що місцеве арабське населення намагається заробити гроші в різдвяний період продаючи туристам сувеніри, проте від потоку іноземців вони також спадкували захмарні ціни на оренду житла та продукти. У Віфлеємі найбільший рівень безробіття в регіоні західного берегу річки Йордан та соціальна напруга змушує не тільки мусульман, а також і наявних християн залишати місто "за стіною". Разом з тим зростає неприязнь до туристів, які прибувають в місто на декілька годин, "залишають сміття та їдуть далі". Один із християнських богословів у Віфлеємі пастор Мантер Ісаак минулого Різдва дав коментар журналістам: "Коли вони (туристи) перетинають блокпост, і їдуть біля розмежувальної стіни та двох таборів для біженців, мені завжди цікаво: чи їм все одно, що відбувається навколо них? Або для них Вифлеєм, це відвідати старі церкви та зупинитися в доступних готелях? Хіба це те, що значить йти слідами Ісуса?". "Тягар історії полягає в тому, що ми останнє християнське покоління, яке залишилося на цій землі. Я дивлюся на свою громаду. Нас 160 чоловік. Більшість з них віком старші за 50 років."

Таку саму думку висловлює і колишній єпископ Єрусалиму від Англіканської церкви Абу-Ель-Ассалом з Назарету: "Більшість моєї родини виїхали до Канади та Америки. Вони благали мене приєднатися до них, але я не покину Святу Землю. Ми можемо бути останнім поколінням християн Палестини (...) На мою думку, якщо всі християни емігруватимуть із Ізраїлю, їм буде легше позбутися тих, хто залишився".

За свідченням українського католицького ресурсу CREDO при в’їзді у Назарет, місто в якому жив Христос з Марією та Йосипом, висить великий бігборд із написом арабською: «Кожен, хто сповідує будь-яку іншу релігію крім ісламу, не буде прийнятий Богом і назавжди залишиться невдахою». Вороже ставлення мусульман до християн загальновідоме явище, особливо на тлі злочинів так званої Ісламської Держави. В ізраїльських реаліях все значно складніше, адже на палестинських землях їм доводиться щільно співіснувати з християнськими спільнотами. А ще складніше - в Єрусалимі.

Остання святиня на "дорозі Христа" - Храм Гробу Господнього в Єрусалимі, навколо якого додатково сконцентрувались всі конфесійні чвари. Кожен ранок головні ворота до нього відкривають представники мусульманської сім'ї Нусейбе, які зберігають єдиний ключ. Його передав їм султан Саладин в 1187 році зобов'язавши охороняти церкву від своїх братів по вірі, які можуть її розтрощити. І до сьогодні представники сім'ї спадкують цей обов'язок. Проте, коли ізраїльська влада розповідає на весь світ про "релігійну свободу" та толерантність в Єрусалимі, де нібито мають уживатися гей-паради з ортодоксальними рухами, християнська Пасха з Рамаданом, і світські євреї з мусульманами, то це відверте лукавство.

В деяких поселеннях християнські родини не відчувають жодних утисків зі сторони мусульман та вітають один одного зі святами, але в інших містах бувають локальні конфлікти, а особливо з новонаверненими. Конфлікти також виникають через перетин певних релігійних свят та обрядів святкування. Наприклад, на території Палестинської адміністрації діє особливий режим на час Рамадану, який може перетинатись з християнськими святкуваннями.

Взагалі до навернення у християнство ставляться негативно по всьому Ізраїлю, як іудеї, так і мусульмани, бо перехід людини до іншої релігії вважається зрадою народу та родини. Саме тому багато новонавернених вимушені залишати свою родину через неприйняття, адже рідні перестають з ними спілкуватися. Будь-яка місіонерська діяльність християнських церков в Ізраїлі дуже суворо обмежена, а особливо заборона стосується проповідування серед дітей. Разом із тим блокуються спроби створення християнських ТБ-каналів, цензуруються виступи релігійних діячів і навіть дітям в школі забороняють носити натільні хрестики.

І якщо ви досі не усвідомили складність релігійної матриці та конфесійних переплетінь в регіоні, то ми додамо ще один аспект - політичний. Особливо суперечливим питанням для всіх церков залишається позиція щодо арабо-ізраїльського конфлікту. Враховуючи, що немало церков діють на окупованих Ізраїлем територіях, то християнським спільнотам доводиться разом з мусульманами розділяти тягар блокади. Вони невільно стають об'єктами політичних ігор тоді коли це потрібно, але водночас вони цензуруються не тільки в самому Ізраїлі, а також по всьому світові, коли торкаються теми нападів сіоністів на християнські святині та церкви.

Коли в іншому куточку світу щось трапляється з синагогою - ви обов'язково про це дізнаєтесь зі всіх інформаційних ресурсів. Одна голова мертвої свині підкинута до синагоги одразу спровокує хвилю дипломатичних звинувачень всієї держави в антисемітизмі. Але навряд чи ви могли б так легко дізнатись про атаки євреїв на християн. В Ізраїлі все залежить від того, в якому кварталі ти знаходишся. Багато свідчень християн різних конфесій вказують на певні правила, які існують в ізраїльських містах щодо районів та сегментів. Наприклад, якщо ти залишив машину припарковану в "єврейському кварталі", а на панелі залишив іконку, або хрестик, то дуже вірогідно, що твою автівку потрощать і ти сам будеш у цьому винуватий. Тобі не заборонено вірувати в Ісуса Христа, але ти не маєш цього деонструвати.

 

В Єрусалимі систематично трапляються інциденти нападів на священників, або семінаристів. Зазвичай це молодь, яка плюється та вигукує сіоністські гасла. Проте бувають випадки значно агресивніші: минулого року троє євреїв побили семінаристів Вірменської Апостольської Церкви. Явище більш систематичне - акти вандалізму до християнських атрибутів, кладовищ і церков. Також минулого року, на стінах Бенедиктинського монастирю в Єрусалимі з'явились графіті "Ісус-мавпа" та "Смерть християнам" із зірками Давида. Церкву Помноження Хлібів, святиню, що знаходиться на узбережжі Галилейського озера, намагались спалити в 2015-му році. Церкву Святого Стефана розтрощили в 2017 році. В грудні 2019 року євреї нищили майно християн у Східному Єрусалимі, а вже в грудні 2020-го року подібне мало місце у Верхній Галілеї: били автівки, різали колеса та наносили анти-християнські гасла на стіни будинків.

Тобто погроми християнських кварталів для Ізраїлю - абсолютно буденне явище. Хоча саме таке визначення, як "погром" місцева влада намагається усіляко уникати, називаючи це "хуліганством". Адже, згідно ізраїльської національної ідеї "погроми" можуть бути тільки єврейськими. А ми, в свою чергу, оминаємо кричущі злочини побоюючись чергових звинувачень в антисемітизмі.

Як ми вже згадували, християн завжди намагаються експлуатувати в інтересах світового політикуму і становище християн в Ізраїлі настільки складне, що туди надсилають проізраїльських проповідників-євангелістів, аби ще більше все ускладнити. Переважна частина християн та священства класичних конфесій в країні відкрито засуджують дії уряду Ізраїлю, тому починають з'являтись різні проповідники зі США. Вони облаштовують свою власну громаду та щедро роздають коментарі журналістам про те, як чудово допомагає християнам ізраїльський уряд. І тут є один нюанс, в богословській спадщині подібних протестантських громад: вони звеличують міссійну роль Ізраїлю, сприймаючи його виключно в старозавітньому розумінні. Згідно юдео-християнських проповідей таких лідерів, євреї - святий Богом обраний народ, мусульмани - вороги всього світу, яких треба знищити, а політичне формування під назвою "Ізраїль" - і є Ізраїль з Біблії. Противниками такої пропаганди стають католицькі священики, які застерігають, що подібні громади "з власним баченням кінця світу, небезпечні для майбутнього миру та справедливості на цій землі". Подібною активністю незадоволені також і самі євреї, адже на центральних інформаційних ресурсах, як наприклад Haaretz, виходять матеріали про новітніх проповідників з припущенням про те, що множення таких громад - результат роботи американського лоббі в країні.

І знову зі шпальт Haaretz ми також можемо дізнатись, що минулорічний "мирний план" Трампа не враховує майбутню долю християн на землях. Еліти намагаються висвітлювати арабо-ізраїльський конфлікт, як протистояння іудаїзму з ісламським світом, але подібні маркери неактуальні, як мінімум через наявність палестинських християн. Війна значно складніша, а ворожі сторони більш розрізнені, ніж вам здалося, коли насправді проти держави Ізраїль можуть виступати мусульмани, іудеї та християни.

 

 

Як ви ставитеся до відкриття ринку землі?
Я за продаж землі
13%
Проти продажу землі
43%
Питання продажу пропоную винести на референдум
17%
Накласти вето на продаж до закінчення війни
26%
Загальна кількість голосів: 23

Останні новини

Символи навкруги

Дата